Зв’язок поколінь через об’єктив: діалог між візуальним мистецтвом Бориса Михайлова та дизайнерською інтерпретацією Антона Белінського.

Михайлов каже: тіло — архів, а Белінський додає: одяг стає обкладинкою цього архіву. Людина стає повноцінним виробом. Віра та взаємодія людей в часі є центральними темами цієї історії.

Борис Михайлов — художник, чия практика формує бачення не одного покоління. Його роботи відверті, іноді прямолінійні, але щирі та актуальні повсякчас. У центрі експозиції — три його серії: «Народження», «Футбол» і «Бутерброд». Кожна з них — фрагмент життя: народження як початок; життя як гра; бутерброд як символ буденності. Разом ці серії формують хроніку людської вразливості та дзеркало нашого існування та історії.

Антон Белінський працює в іншій площині, але продовжує розмову в своєму медіумі — одязі. Використовуючи транспарентність сорочок, Белінський демонструє відкриту душу людини перед зовнішнім світом. Одяг — тимчасовий, повітря — нескінченне, душа — вічна. Фотографії Михайлова на тканині — це поєднання двох світів: плівка, що зберігає життя, і одяг, що є важливим його елементом.

Колаборація художніх практик Бориса Михайлова та Антона Белінського поєднує одяг та фотографію, розмиваючи кордони між поколіннями. Михайлов і Белінський — митці з різним баченням: один фіксує реальність, інший відтискає сучасність у роботі з одягом, який не приховує, а відкриває створюючи багатовимірний міжчасовий діалог.