04 / 09 / 2014 – 21 / 09 / 2014 

Олексій Сай – мандрівник по світу маленької офісної людини, зразкового громадянина суспільства споживання.

Балансуючи між мистецтвом нових медіа і традиційними образотворчими формами, користуючись нехудожнім інструментарієм офісної програми Excel, Сай досліджує світ свого персонажа ізсередини, спостерігає його динаміку, розкриваючи багатство змістів і значень і виводячи його в естетико-культурологічну площину.

Глобалізація, універсальність системи, виконавчо-споживчі відносини, формування і задоволення потреб, співвідношення масового та індивідуального, океан інформації і місце суспільної одиниці в ньому – основні теми його дослідження.

Художник спостерігає епоху, що відходить, препаруючи міфологію ідеального нового світу (який так і не відбувся), розбираючи  її на окремі елементи та десакралізуючи.

Офіс як модель існування, тотальна безперервна забудова як портрет епохи, реклама як невід'ємна складова повсякденного життя – леґо, з якого будується сучасний світ. У цьому світі живе персонаж Сая – універсальний солдат офісного фронту, збірний образ, при цьому не позбавлений індивідуальності. Із ним автор проходить весь шлях – робота, розваги, життя, смерть. Його кінцева мета – тотальне щастя – недосяжна і утопічна, але ж така переконлива.

Прагнучи своєї мети, герой Сая, як у рольовій грі (РПГ) або стратегії отримує досвід, додаткові скіли, вдосконалюється, міняє свої характеристики.

Художник здійснює документацію, фіксацію цього процесу, в якому шлях втрачає своє значення, поступаючись місцем алгоритму, вихід із якого можливий лише при потрясінні, при зміщенні звичної картини світу.

У часи різких соціальних зрушень існуюча форма суспільного устрою вичерпує себе і поступово йде до власного кінця. Її головна функціональна одиниця – людина-виконавець – переходить на новий етап існування, втрачаючи свою попередню сутність.

Сай – художник, який говорить лише про ті речі, які добре знає, і робить це з підкресленою простотою і безпосередністю. Він аналітик, який не виносить свій мисленнєвий процес на поверхню на поверхню. У його роботах немає сарказму, натомість є тверезий погляд на ситуацію і значна доля співпереживання своєму герою.

Аскетизм візуальної мови, якою коритується автор, обмежений арсенал художніх засобів, заданий рамками технічних програмних можливостей, цілковито відповідає чітко визначеним рамкам, закладеній за замовчуванням вбогості затишного і врегульованого офісного світу.

У своїх об'єктах, так само, як і в цифровому живописі, Сай звертається до широкодоступного матеріалу, культурного шару, що лежить на поверхні і конструює з нього символічні моделі, які вже в свою чергу сягають значно глибших культурних пластів. Так дешеві китайські будматеріали слугують для створення ритуально-архаїчних предметів соціального культу.

Віртуальний простір Саєвих робіт, створений з геометрично-текстових елементів, надиво атмосферний та емоційний, часом навіть містичний. У ньому тиск символів і інформаційого потоку досягає максимуму і вибухає яскравим Excel-салютом крихкого тимчасового загального щастя.