Акцент на Донбасі, або, якщо бути точним, на Луганській та Донецькій областях України, утримується вже 12 років.

Поліфонічний, затяжний шум навколо регіону змальовує неоднорідне зображення, яке завжди залишається неостаточним, але при цьому зацикленим — основні проблематики та теми не змінюються, а лише переживають незначні мутації, а головні символи спрощуються та перетворюються на коммодифіковані кліше. Тяглість оповіді є необхідною, але при цьому вимушеною.  

Коло за колом, із року в рік. Мозаїчний портрет досі перебуває у стані конструювання — процес втрати не закінчено, повернення не відбулося.
Що ми можемо сказати про місця, які стають фізично недосяжними?

Багатоканальність дезорієнтує, але при цьому дозволяє відійти від пояснення загальних термінів та основ. Здається, що «тут і зараз» можливо зафіксувати лише проміжний стан між визначеним та невідомим: встановити маркер для відображення бодай частини фрагментованого пейзажу,  де документальне протиставиться художньому, персональне — системному, цивільне — військовому. Але в цьому протиставленні відсутні конфліктність, недоцільна порівняльна оптика. Образ хоч і спільний, проте збирається із протиріч.  

Сконструйований виставковий простір не надасть відповідей, не запропонує нових запитань. Експозиція є лише однією з версій відтворення неостаточного й постійно флюїдного образу двох східних областей країни.

Учасники: Катерина Алійник, Пьотр Армяновський, Софія Гера та Янар Каміла, Саша Долгий, Андрій Достлєв, Лія Достлєва, Георгій Іванченко, Алевтіна Кахідзе, Єгор Кучерук, Олександр Кучинський, Олександр Лень, Віталій Матухно, Дар’я Молокоєдова, Володимир Прилуцький, Сашко Протяг, Каріна Синиця, Ганна Смілка, Олександр Чепелев, Олексій Чистотін, Мистецька група «Інакше»

Куратор проєкту: Віталій Матухно

Координаторка проєкту: Наталія Іванова