Мистецтво Галичини ХХ ст. – початку ХХI ст

Мистецтво Галичини ХХ ст. – початку ХХI ст.

 

з 04.10.2016 по 16.10.2016

     Виставка в рамках візуальної програми Форуму «ПогранКульт: ГаліціяКульт» побудована навколо ідеї переосмислення міфів та стереотипів в уявленнях одне про одного у діаметрально віддалених регіонах України, як от Галичина і Слобожанщина.  Протилежні на перший погляд, ці території мають дуже подібний досвід пограниччя: міграції, поліетнічність, залучення до ідеологічного й географічного простору імперій. Також Харків та зокрема Львів мають широкі аналогії в соціо-культурному аспекті – травматичний процес радянізації, майже докорінні зміни етнічного й соціального складу населення, формування української самобутності в умовах державних утворень, до складу яких вони були втягнені.

     Інтерактивна інсталяція Олекси Фурдіяка й Ігоря Слободяна «Дудіння» біля входу до ЕрміловЦентру є своєрідним епіграфом до експозиції. Трембіти, які в широкому уявленні пов’язуються саме із західним, карпатським регіоном, постають як промисловий об’єкт, як своєрідний натяк на газопровідні труби, що перетинають Україну. Ця двоїстість Галичини – традиціоналістської чи індустріалізованої, ізольованої чи інтегрованої  – є центральним питанням виставки.

     Виставка поєднує кілька наративів, що розкривають соціо-культурний феномен Галичини:  окремішність, місійність, європейськість, мілітарність. У центрі експозиції – роботи творців галицького міфу Володимира Костирка й Євгена Равського, які звертаються до примарного «золотого віку» Львова. Використовуючи цитати з європейського класичного живопису, наслідуючи манеру старих майстрів, вони «відновлюють» втрачені сторінки історії Львова.

Художник з Галича Ігор Перекліта творить власний міф про «небесну» Україну, у вигляді життєрадісної дівчинки-янгола, образ якої сягає своїм корінням характерних своєю дитячою миловидністю янголів та херувимів з церков Галичини.

     Розгалуженість і багатошаровість історії Галичини найкращим чином виявляється через персональний досвід, через пам'ять, через сімейний архів. Олена Турянська в «Історії моєї родини» ретельно добирає різні документи, фотографії й карти, щоб спробувати відповісти на питання: «Хто я?». Карло Звіринський, класик львівського андеграунду, протягом кількох десятиліть звертався до мотиву дрібниць – різних речей, які складалися для автора в певну систему. Цей спосіб «зачепитися» за щось раціональне в світі, який, на думку Звіринського, людини високих моральних критеріїв, постійно віддаляється від мудрого божественного задуму, застосований в картині «Забуте». Це також про пам'ять, яка весь час намагається позбутися зайвого, яке може виявитися важливим. Натомість художник з Івано-Франківська Євген Самборський в своїй ранній роботі сумлінно фіксує свій персональний «рай», свій батьківський дім, родину, друзів, тварин, що переростають межі особистого і стають метафорою рідного міста, напрочуд затишного і самодостатнього.

     Ще один великий масив творів пов'язаний з воєнною тематикою. Тут йдеться про один з аспектів пограниччя – постійну загрозу, втягнення в конфлікти, і як наслідок, міграції й втрату. Історично саме західний регіон найбільшою мірою асоціюється з мілітарністю, збройною й кривавою боротьбою за свободу, проте сьогодні саме схід України опинився в епіцентрі воєнного конфлікту, перетворивши Харків на прифронтове місто. Тому особливого звучання набуває інсталяція «Відкритої групи», що ґрунтується на подібному досвіді двох жінок, Філомени Куряти та Світлани Сисоєвої, переселенок із західної й східної України, які втратили свої домівки під час Другої світової і нинішньої воєн.

     Особливе місце в експозиції належить роботі Олексія Борисова «Іван-Франко-Іван». Відомий харківський митець написав її свого часу спеціально для бієнале сучасного мистецтва «Імпреза», що проходили в Івано-Франківську у 1990-х роках, перетворюючи це невелике спокійне місто на справжню столицю художнього життя. Створена ще 1997 року, картина не втрачає актуальності й тепер, позаяк присвячена вічному суперництву між сходом і заходом України.

     Виставка є своєрідним дослідженням на матеріалі мистецтва, скоріше поштовхом до роздумів, ніж категоричним ствердженням. Форум «ПогранКульт: ГаліціяКульт» своєю насиченою програмою надає можливість не тільки краще пізнати культуру Галичини, а й відрефлексувати власні міфи й упередження.

Куратори: Наталя Космолінська, Оксана Баршинова, Дмитро Голець

Фото з відкриття Форуму «ПогранКульт: ГаліціяКульт» та виставки в рамках візуальної программи «Мистецтво Галичини ХХ ст. – початку ХХI ст.»

Фотограф: Віталій Сидоренко