Після Перемоги

22 травня-15 червня

UA

Після Перемоги

Досить точним є твердження про те, що не існує об'єктивної історії. Підручники коригуються і переписуються у відповідності з інтересами сучасної політики, проливаючи світло на те, що раніше  було не важливо, а деякі події навпаки стираючи з пам'яті. Однією з найбільш проблематичних дат, що викликають суперечки і конфлікти в українському суспільстві є 9-те травня, відоме як День перемоги. Позиції переможців і переможених форсуються і набирають спекулятивні обороти сучасного контексту.  Специфіка української соціально-політичної ситуації породила два полюси, що спекулюють на різних фактах історії. Сьогоднішній контекст Дня перемоги балансує між декоративним святом з парадами, феєрверками і концертами зірок естради в кращих традиціях радянського минулого і спалахами вуличного насильства між людьми, що відстоюють свою точку зору на історичну справедливість, виходячи з червоно-чорними прапорами УПА або з георгіївськими стрічками. Крім розпалювання народної ворожнечі, ця активна бінарність топчеться по пам'яті і повазі до загиблих жертв війни, незалежно від їх поглядів, перетворюючись з випадковості в набираючий обертів ритуал насилля. Однак опис цієї ситуації лише за допомогою білого і чорного, хороших і поганих, лівих і правих — не вірний, більш того він є брехливим. Брехнею є політичний театр, який змішує вкрай важливі і гострі поняття: патріотизму і фашизму, антифашизму й імперіалізму. Український політикум, що займався цілеспрямованими спекуляціями на подіях минулого замість вирішення сучасних проблем, в результаті поставив під загрозу цілісність суспільства та держави, перетворюючи колишніх друзів, товаришів і сусідів на ворогів.

Сучасна українська ситуація перманентних протестних спалахів, переповнена підміною понять, ускладнює позицію адекватної аналітики і рефлексії, що не була б заплямована оманою радикальної бінарності. Реальна політика вимагає постійного оновлення, позбавлення від брехливої і абсурдної пропаганди, що вимагає обирати чиюсь одну сторону і зневажати інших, направляє громадську енергію в порожнє русло ненависті, вигідне тій чи іншій групі політичних еліт. За допомогою дослідження, аналізу, рефлексії та інших засобів мистецтва по осмисленню ситуації, важливо представити різні точки зору, справедливих щодо суспільства і окремих людей, що з повагою ставляться до історичної пам'яті але готові боротися за майбутнє.

Микола Рідний

Проект представляє міжнародну виставку сучасного мистецтва, дискусію за участю авторів та паралельну програму кіно і відео показів.

 

Учасники:

Анна Вітт (Німеччина)

Артур Жмєівський (Польша)

Ольга Житліна та Давід Тер-Оганян (Росія)

Олександр Бурлака та Олексій Радинський

Борис Михайлов

Леся Хоменко

Микита Кадан

Давід Чічкан

Саша Курмаз

Тарас Каменной

Сергій Попов та Микола Рідний (Україна)

 

Куратор: Микола Рідний

Керівник проекту: Наталія Іванова

Менеджер проекту: Анна Кравченко

22 may-15 june

EN

After the Victory

Pretty accurate is the claim that there is no objective history. Schoolbooks are being corrected and rewritten according to the interests of today’s politics, shedding light on something that had not been important before, or the opposite – erasing some events from the memory. One of the most problematic dates that cause disputes and conflicts in Ukrainian society is the 9 May, known as the Victory Day. The positions of the winners and the defeated are boosted, gaining the speculative turn of today's context. The specificity of Ukrainian sociopolitical situation has spawned two poles that speculate on various historical facts. The current context of Victory Day balances between decorative holiday with parade, fireworks and concerts of pop singers in keeping with the best traditions of the Soviet past on the one hand, and outbreaks of street violence among people defending their point of view on the historical justice, who manifest either with red-black flags of Ukrainian Insurgent Army, or the Ribbon of St. George, on the other. Besides stirring up civil strife, this active binarity tramples on the memory and respect to the perished victims of war, passing from occasionality to a violent ritual picking up steam headily. However, describing the situation only in black and white, good and bad, left and right – is wrong, moreover, it is mendacious. Mendacity is the political theater that mixes up extremely important and poignant concepts: patriotism and fascism, antifascism and imperialism. Ukrainian politicians had been engaged in speculations focused on the events of the past instead of solving current problems, which resulted in jeopardizing the integrity of the state and the society, and transforming former friends, colleagues and neighbors into enemies.

The current Ukrainian situation of permanent protest flares, overwhelmed by the substitution of concepts, is complicating the position of adequate analysis and reflection that would not be tainted by the deceit of the radical binarity. Realpolitik requires constant updating, as well as getting rid of the false and absurd propaganda that makes someone choose only one side, despising the others, and relegates the civic energy in the hopeless direction of hatred, which is expedient to particular groups of political elites. Through research, analysis, feedback and other instruments of art, for understanding the situation it is important to present different points of view, which are fair toward society, as well as particular individuals, who respect the historical memory, but ready to fight for the future.

Mykola Ridnyi

Participants:

Anna Witt (DE)

Artur Zmijewski (PL)

Olga Zhitlina and David Ter-Oganyan (RU)

Oleksandr Burlaka and Oleksiy Radynskiy

David Chichkan

Nikita Kadan

Taras Kamennoy

Lesya Khomenko

Sasha Kurmaz

Borys Mykhailov

Mykola Ridnyi and Serhiy Popov (UA)

 

Curator: Mykola Ridnyi

Director: Natalia Ivanova

Manager: Anna Kravchenko

fb